Асканія-Нова громада
Чаплинський район, Херсонська область

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Асканія-Нова — селище міського типу, адміністративний центр громади. Розташована в зоні низовинного степу, що простягається вздовж північного берега Чорного та Азовського морів.

 Територія Асканії-Нової була заселена ще в давні часи. Тут знайдено мідні прикраси доби пізньої бронзи.  Виявлено поховання кочівника з конем, кілька ка­м’яних баб XI—XIII ст. н. е.

Асканія-Нова колись називалась “Чаплі”, бо розташована на схилах Великого Чапельського поду.

Після того, як Російська держава закріпилася на узбережжі Чорного й Азов­ського морів, наприкінці XVIII ст. почалося заселення південних районів України. Царський уряд роздавав землі цього необжитого кр’аю не лише російським поміщи­кам, а й іноземним. У 1828 році німецький герцог Ангальт-Кетенський придбав за безцінь 42,3 тис. десятин землі в районі нинішньої Асканії-Нової і 6 тис. десятин на березі Чорного моря.

Через 13 років у степу поблизу поселення Чаплі виріс хутір, названий герцогом на честь свого маєтку Асканія у Німеччині — Асканія-Нова. На широких про­сторах південних українських степів герцог почав розводити мериносових овець. У 1834 році його стадо налічувало 24 тис. голів. Однак з часом господарство занепало, зрештою Асканію-Нову її власник здав в оренду, а 1856 року продав маєток, понад 49 тис. овець, 640 коней, 549 голів великої рогатої худоби та 297 кіз іншому коло­ністу — Фейну. Новий власник  уміло повів господарство та розбагатів, розводячи мериносових овець, вовна яких дуже цінилась на західноєвро­пейському ринку. Згодом Фейн поріднився з іншим німецьким колоністом — Фальцем. Так виник поміщицький рід Фальц-Фейнів. Скуповуючи навколишні землі, ці поміщики швидко стали “королями вівчарства” півдня України. В маєтку налічу­валося близько 200 постійних робітників, а всього тут проживало 312 чоловік. Працювала школа, відкрита 1831 року, де навчалося 30 дітей.

Власник Асканії-Нової 1874 року було споруджено невелику вольєру для утримання місцевих диких пта­хів. Нагляд за ними здійснював селянський хлопець К. Є. Сіянко. З року в рік розширювалися вольєри, в яких поселяли не лише птахів, а й ссавців з інших країн світу. 1887 року з донських степів завезли байбаків, з Астраханської губернії— антилоп сайга. З далекої Африки і Австралії були доставлені страуси, з Монголії — кінь Пржевальського, Тібету — яки, Кавказу й Західної Європи — фазани, з Індії— зебу і антилопа нільгау, Південної і Східної Африки — антилопа канна та антилопа гну голуба, з Північної Америки — бізони, Біловезької пущі — зубри, з Уссу­рійського краю — олені.

Велику цінність являє і ботанічний парк. До його створення (1887 р.) в Асканії-Нова, крім кількох плодових дерев, білої акації та деяких ягідників, інших наса­джень не було. Спочатку під парк відвели 70 га степу. На 27 га було закладено денд­ропарк, де висадили 220 різних видів дерев і чагарників, у т. ч. з Азії, Південної Європи, Північної Америки, Австралії, Кавказу та інших країн і континентів.

Наприкінці XIX ст. в Асканії-Нова відкрився невеликий музей, де було зі­брано 250 чучел птахів і тварин, а також колекцію яєць та археологічну колекцію. За короткий час Асканія-Нова стала широко відомим мальовничим куточком при­роди у посушливому степу. Особливої популярності вона набула, після показу екземп­лярів різних тварин і птахів на ювілейній всеросійській акліматизаційній виставці у Москві 1908 року та одеській сільськогосподарській і промисловій виставці 1911 року. Цей оазис природи, створений працьовитими руками людей, привернув до себе увагу дослідників. У зоопарку велися наукові спостереження, окільцьо­вували перелітних птахів.

На початок XX ст. Асканія-Нова була невеликим поселенням з однією вули­цею. 1890 року тут відкрили двокласне земське сільське училище, в якому навча­лося 30 дітей.

Ботанічний парк, закладений 1887 року на 28 га, у 1971 мав площу 70 га. Тут налічується 14 тис. дерев 162 видів і різновидів. Це справжній ліс з велетенськими деревами й мальовничими галявинами. Хіба що припорошені піском алеї та садові лави нагадують, що це парк. В опаленому сорокаградусною спекою, суховіями й бурями степу зеленіє, розширюється чудовий парк— справжнє диво природи, результат великої людської праці.

Відразу ж за парком — заповідний степ, унікальний, безцінний пам’ятник природи. Ця земля, незаймана людиною, нагадує про далеке минуле. Цілинний степ Асканії-Нової — єдина ділянка ковилово-типчакового степу не тільки на півдні країни, але й у Європі.  Куди не глянеш, всюди милують око цвітом степові трави, хвилями переливається ковила.

З кожним роком все пишніше розквітає Асканія-Нова — перлина південного степу.